«Сойчине крило» проблематика
27 січня 2025 р.•
У новелі «Сойчине крило» Іван Франко порушує проблеми морально-етичного плану: кохання, вірності і зради, людських стосунків, щастя. Оскільки Франко — письменник-філософ, закономірним є і те, що у новелі він порушує питання про сенс людського буття, буття чоловіка, інтелігента зокрема, і жінки, яка прагне свободи, щастя.
Сенс людського буття
Проблематика новели «Сойчине крило» є екзистенційною за характером, бо Іван Франко порушує не просто проблему нещасної любові чи невдалого життя героїв, а проблему людського буття взагалі.
Головний герой новели поділяє матеріалістичні погляди: спочатку «весь був у громадській праці», мріяв про хліборобські спілки, займався агітацією серед селян, за що, очевидно, сидів у в'язниці. Але коли став жертвою власних пристрастей, то суспільство, держава, народ стали для нього «подвійними кайданами». Герой став самітником, відлюдьком. Таке життя нікчемне. У кінці твору герой це зрозумів і повернувся до себе, до людей.
Сенс буття Марії полягав у пошуках щастя. Вона мріяла про різні світи, про волю, достаток, палке кохання. Але доля жорстоко покарала її за втечу і зраду. Наприкінці вона зрозуміла, що щастя було зовсім поруч.
Кохання як рушійна сила життя
Головна ідея новели — це утвердження думки про цілющу силу кохання, про повернення людини до своєї сутності.
Марія після трирічних поневірянь у пеклі злочинницького світу повертається до коханого, бо зрозуміла, що основним принципом життя є любов. У цьому полягає гуманістичний пафос твору. Чи варто було вирушати кудись на пошуки великої любові й розкоші, щоб врешті-решт опинитися в рідному краї і тут пізнати справжнє кохання і стати щасливою?
В душі Хоми — Массіно відбувається боротьба між байдужістю до життя, самотністю, образою і почуттями «живого чоловіка», які перемагають, бо кохання — рушійна сила життя.
Проблема вірності і зради
У творі розкривається проблема вірності і зради як у стосунках між коханими, так і в стосунках до суспільства, до ідеалів.
Марія зрадила коханого, вирушивши на пошуки кращої долі. Але ця зрада принесла їй лише страждання. Повернення до коханого — це не просто повернення до минулого, а визнання помилки та готовність до прощення.
Хома також переживає внутрішню зраду — він зрадив свої ідеали, став відлюдьком. Але кохання повертає його до життя, до людей.
Проблема щастя
Щастя в новелі розуміється не як матеріальне благополуччя, а як духовна гармонія, здатність любити і бути коханим.
Марія шукала щастя в багатстві, в розкоші, але знайшла його в простій, щирої любові. Це показує, що справжнє щастя не в зовнішніх умовах, а в внутрішньому стані душі.
Хома знаходить щастя в тому, що повертається до життя, до людей, до кохання. Його щастя — це щастя повернення до себе самого.
Проблема людських стосунків
У творі розкривається проблема складності людських стосунків, їх хиткості та водночас необхідності для людини.
Стосунки між Хомою та Марією показують, як кохання може пережити зраду, як люди можуть прощати і починати спочатку.
Проблема самотності та відчуження від суспільства також є важливою в творі. Хома став відлюдьком, але кохання повернуло його до життя.