Ду Фу «Пісня про хліб і шовк»: маніфест миру

Автор - Ду Фу

Рід літератури - лірика

Жанр - громадянська лірика

Тема - мрія про мир, відродження країни, припинення війни

Ідея - уславлення мирної праці, засудження війни

Основна думка - людина повинна жити, працювати і творити, а не воювати

Провідний мотив - уславлення «воїнів могуті»

Образи - Піднебесна, воїни, війна, серпи, мотики, рала, шовк

У вірші «Про хліб і шовк» яскраво зображена тема війни і миру та долі людей. Ліричного героя, насамперед, хвилюють наслідки війни.

Автор використовує художні засоби для зображення війни і миру, закликає людей «перекувати мечі на орала» та зупинити війну.

• метафори - гіркі ридання, гула страшна війна
• епітети - блискучих, запустілого, Гіркі, страшна
• антитеза - війна-мир

У Піднебесній, по Китаю всьому,
Є тисяч десять міст, мабуть;
Але чи є хоча б одне, в якому
Не славилася б воїнів могуть?
А що, якби серпи, мотики й рала
Повикувати нам з блискучих лат,
Аби вони покірно оборали
Цунь поля запустілого улад?
Гіркі ридання вже не поливали б
Ту землю, де гула страшна війна.
Чоловіки б із піснею орали,
Жінки б наткали з шовку полотна.

Це державницька позиція, яка осмислює все з погляду історичних процесів. Точка зору мирного населення, простого народу збігається з позицією ліричного героя, який закликає «повиливати з блискучих лат» «серпи, мотики і рала», знаряддя мирної праці хлібороба.

Ду Фу оспівує саме хліб і шовк, а не, наприклад, хліб і сіль тому що він прагне не лише миру для задоволення життєво необхідних потреб – хліба, а й потребує його для творчості – шовк сприймається не лише як результат мирної праці, а й краси, продукт творчості, натхнення, яке навряд чи приходить, коли буде страшна війна.

Чому вірш називається «Пісня про хліб і шовк»? Хліб і шовк - те, що було основою, символом нормального життя в Китаї. Поет оспівує мирне життя своєї батьківщини, прагне повернути до нього своїх співвітчизників.

Війна: «Воїнів могуть», «блискучі лата», запустіле поле, полита гіркими риданнями земля

Мирне життя: «Серпи, мотики й рала», «Чоловіки б із піснею орали, Жінки б наткали з шовку полотна»