Ду Фу «При місяці згадую брата»: літературний аналіз

Тривожно гримлять барабани - вже люди не ходять;
Це осінь, і чується втомлена пісня гусей…
А ніч розсипає дзвінкої роси білі води;
А в ріднім краю місяць світло ясніше несе.
І брат мій далеко, розлучені ми - чи навіки?
Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу;
Я довго не маю листів, а послав їх без ліку, —
Пожежі війни все палають вві сні й наяву…

Провідною ідеєю цього вірша є засудження війни. Поет показує, як війна руйнує родинні зв'язки, розлучає близьких людей і залишає їх у невизначеності щодо долі рідних. Ліричний герой страждає від самотності та відчуття втрати, адже не знає, чи живий його брат, чи помер він.

У творі використовуються різні художні прийоми, які допомагають розкрити основну ідею:

• Протиставлення: війна і мир, світ людей і світ природи об'єднують тривожність, втома від страшних подій війни. Протиставлені також рідний край та чужина.
• Образність: «тривожно гримлять барабани», «втомлена пісня гусей», «дзвінкої роси білі води» - всі ці образи створюють атмосферу тривоги та сумної осені.
• Контраст: місяць у рідному краю «світло ясніше несе», тоді як ліричний герой перебуває в чужині, де все здається темнішим і сумнішим.

Можна вважати трагедію ліричного героя його особистою трагедією. Він не знає, чи живий його брат, чи помер він. Він не отримує листів, хоча послав їх «без ліку». Війна стала перешкодою для спілкування з рідними, і це робить його життя справжньою трагедією.

Завдяки цьому вірш набуває загальнолюдського значення. Ду Фу показує не тільки особисту трагедію одного чоловіка, а й трагедію всього народу, який страждає від війни та розлуки з рідними.

Вірш «При місяці згадую брата» є одним з найвідоміших творів Ду Фу, який розкриває антивоєнну тематику та показує трагедію розлуки з рідними. Твір має загальнолюдське значення, адже кожен може зрозуміти біль розлуки та тривогу за долю близьких людей під час війни.