А. К. Тернер - сучасна британська письменниця, сценаристка та продюсерка, яка спеціалізується на детективах та кримінальних романах.

Першим кроком А. К. Тернер у кримінальній літературі стала трилогія детективних трилерів «Kiszka and Kershaw», написана під псевдонімом Аня Ліпська, в межах якої вийшли наступні твори: «Where the Devil Can’t Go», «Death Can’t Take a Joke», «A Devil Under the Skin».

Усі три книги А. К. Тернер отримали схвальні відгуки від читачів та критиків й наразі розглядаються до адаптації у телевізійний кримінальний серіал.

Події нової серії детективних романів про дівчину-санітарку Кессі Рейвен розгортаються в морзі, де працює головна героїня, яка, за сумісництвом, розкриває злочини й обставини загибелі своїх «клієнтів».

Письменниця майстерно переносить читачів у світ детективу, де кожен поворот сторінки веде до нової загадки, а кожен наступний крок героїв змушує затамувати подих в очікуванні розв'язання загадкових таємниць. Під її пером час сповільнює свій хід, дозволяючи читачам повністю розчинитися у світі інтриг та невідомостей.

Польська письменниця. Народилася в Білостоку. Випускниця полоністичних студій, також здобула післядипломну освіту «Література для дітей та підлітків у контексті сучасних викликів» при Інституті польської літератури Варшавського Університету. Вивчала «Маркетинг» у Варшавській школі економіки та Executive MBA (Варшавський Університет). Основна її робота пов’язана з дистрибуцією фільмів. Авторка книжок для дітей серії «Емі і Таємний Клуб Супердівчат», що вийшли у видавництві «Wilga» (Grupa  Wydawnicza Foksal), а також – «Яга Чеколяда і таємна вежа» та «Яга Чеколяда і володарі вітру». Мамадівчинки-підлітка Басі.

Більше інформації на: www.agnieszkamielech.com. 

Шведський сценарист і письменник.

Александар Гемон  — боснійсько-американський письменник, есеїст, критик, телевізійний сценарист і сценарист. Публікується в The New Yorker, Esquire, The Paris Review, New York Times і сараєвського журналу BH Dani. Гемон також музикант і працює у цій сфері під псевдонімом «Cielo Hemon».

Автор роману The Lazarus Project, який став фіналістом Національної книжкової премії 2008 року та премії Національного кола книжкових критиків, а також трьох книг оповідань: The Question of Bruno, Nowhere Man, яка також стала фіналістом Національної премії кола книжкових критиків, та Love and Obstacles. Він був стипендіатом Фонду Гуґґенгайма 2003 року та «геніального гранту» від Фонду Макартурів, а також лавреатом премії Дос Пассоса 2020 року. Живе в Чикаго.

Англійський стендап-комік, програміст, актор,  сценарист відеоігор і актор із Дарема . Він став найкращим комедіантом року від Leicester Mercury 2017 .

Альберт Бертран Бас — сучасний іспанський сценарист та кінорежисер, письменник, журналіст.

Народився 1982 року в Барселоні та закінчив факультет журналістики. Потім він поїхав до Нью-Йорка, де вивчав кінорежисуру. Цей досвід значно вплинув на його творчий шлях, оскільки він почав поєднувати в своїх творах елементи кінематографа та літератури. Перш ніж стати письменником, Бас кілька років працював у сфері комунікацій, а також був креативним сценаристом для рекламних агентств, що дозволило йому відточити навички створення яскравих і переконливих історій.

Перший роман Альберта Бертрана Баса «Пам'ять — це ти» отримав високу оцінку за свою здатність виявляти складні людські емоції та взаємодії через призму пам'яті та часу. Книга досліджує зв'язок між минулим і теперішнім, намагаючись знайти відповіді на питання про те, що робить нас тими, ким ми є.

Наразі Альберт Бертран Бас живе зі своєю родиною в Іспанії.

Під псевдонімом Алі Гейзелвуд приховується відома італійська неврологиня, яка пише сентиментальні романи. Героїні її книг також є науковцями і діячками в галузі академічної освіти, які не бояться відчуттів та емоцій. Дебютний роман письменниці під назвою «Гіпотеза кохання» став бестселером за версією видання The New York Times. 

Аліса Ложкіна — провідна українська кураторка, арткритикиня. Працює у галузі сучасного образотворчого мистецтва з 2002 року — як кураторка, журналістка, авторка тематичних текстів та розвідок. 

У 2010 році очолила провідне українське мистецьке видання — журнал ART UKRAINE, головною редакторкою якого була до листопада 2016-го. У 2013-2016 рр. була заступницею генерального директора з музейної та виставкової діяльності Мистецького Арсеналу, згодом співпрацювала з інституцією як кураторка. 

Керувала великими міжнародними та вітчизняними мистецькими проєктами, писала до українських та міжнародних профільних ЗМІ. 2018-го виступила головою кураторської групи першої масштабної презентації сучасного українського мистецтва останніх трьох десятиліть у Музеї Людвіга (Будапешт, Угорщина). Організований там проєкт «Перманентна революція» отримав широкий суспільний резонанс. Наприкінці 2018-го його було номіновано на престижну американську премію у галузі музейних виставок Global Fine Art Awards. 

З 2014 року разом із міжнародним куратором та істориком мистецтва Костянтином Акіншею Аліса Ложкіна працює над низкою ініціатив, спрямованих на популяризацію сучасного українського мистецтва в Європі. Остання виставка кураторського тандему: Between Fire and Fire. Ukrainian Art Now. Semperdepot, Venna, жовтень 2019.

Анастасія Білецька — співзасновниця та креативна директорка агенції з промоції та розвитку дизайну Maїno Design Ukraine. Кураторка колективних українських проєктів на міжнародних подіях Milan Design Week, Zurich Design Weeks, Paris Design Week, дебютного Kyiv Design Week 2023, проєкту Ukrainian Design Brands на міжнародній виставці Maison&Objet у Парижі тощо. 

У своїх кураторських ініціативах Анастасія трансформує цікавість у значущі проєкти, працює на перетині дизайну, мистецтва та ремесел, сучасного арту й соціального дизайну для змін.

Авторка

Анастасія Пристая — лікар-хірург-проктолог, онкохірург, амбасадорка нестрашної проктології, авторка книги «Треба трошки потерпіти. Медичні хроніки».

Ще навчаючись в Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця, влаштувалася на роботу в Проктологічний центр України операційною сестрою і навіки закохатись в цю дивовижну спеціальність.

Зараз працює в одній з найкращих клінік України, веде блог про проктологію і трішки про життя (@dr.anastasiia_prystaia), постійно навчається у найкращих та усіляко популяризує науковий підхід до лікування, при цьому безжально критикуючи адептів медичної маячні.

Анастасії 32 роки, вона надзвичайно щасливо заміжня і має улюбленого мопса.

Андерс Гансен — шведський психіатр, автор науково-популярних книг про здоров'я та роботу мозку. Ведучий авторського телешоу та експерт на шведському телебаченні. Найбільш відомий завдяки праці «Інстамозок» про вплив екранної залежності на наше фізичне та емоційне здоров'я.

Андерс Гансен народився і виріс у комуні Тебю, неподалік Стокгольму. Здобув медичну освіту в Каролінському інституті у Солні, має також ступінь магістра економіки. Після навчання працював медичним консультантом, а у 2011 році увійшов до правління інвестиційної компанії Medcap. Є оглядачем актуальних медичних досліджень і новітніх біотехнологій для журналів British Medical Journal, шведського медичного журналу Lаkartidningen та щоденної газети Dagens Industri.

Перша книжка Гансена була видана у 2014 році та розповідала, як за допомогою певних вправ і правильного способу життя досягти фізичного здоров'я та психологічної рівноваги. В ній надані практичні поради про те, як налагодити свій спосіб життя так, щоб почуватися краще та жити довше. Друга вийшла 2018 року, вона розкриває методи покращення когнітивних функцій мозку та запобігання тривожності та депресії за допомогою тренувань. Третя – «Інстамозок. Як екранна залежність призводить до стресів і депресії», що розглядає вплив гаджетів на наше емоційне здоров'я, була надрукована 2019 та у 2020 перекладена українською мовою у видавництві «Наш Формат».

Загалом бібліографія автора нараховує 4 праці, в яких він концентрується навколо особливостей роботи мозку у світі інформаційного перенавантаження. Найсвіжіша з них під назвою «Сумний мозок» незабаром вийде українською мовою. Тим часом продажі книг експерта складають понад 2,5 мільйони примірників у 35 країнах. У 2019 році його відзначили премією за боротьбу з упередженнями щодо психічних захворювань та поширення інформації про стрес.

Наразі Гансен записує подкаст «Психіатри» у співавторстві з Саймоном К'ягою, веде авторське шоу на одному зі шведських телеканалів та засідає у правлінні інвестиційної компанії «Medcap». Він живе в Стокгольмі та має психіатричну практику у приватному госпіталі «Sophiahemmet».

Старший науковий співробітник Стокгольмського форуму «Вільний світ» та ад’юнкт-професор Джорджтаунського університету. Він є провідним фахівцем з питань економічної політики в Україні та Східній Європі. Доктор Аслунд був економічним радником кількох урядів, зокрема урядів Росії та України. Він є автором 15 книг, і його роботи широко публікуються.

Німецький письменник, лауреат численних міжнародних та національних літературних премій, серед яких Премії імені Еріха Кестнера, якої за 30 років було удостоєно лише п'ять письменників.

Народився 14 січня 1962 року. Андреас виріс у містечку Біденкопф. Навчався в університеті Марбурга. Після закінчення навчання в 1991 році вийшла його перша дитяча книга «Дірк і я».

Дивні люди із саркастичним гумором - фірмовий знак письменника Андреаса Штайнгьофеля.

Андреас працює для телебачення, редагує комікси, пише сценарії і перекладає, наприклад, з англійської книги Джеррі Спінеллі для дітей та юнацтва.

Популярність прийшла до німецького автора завдяки таким книгам, як «Дірк і я», «Середина світу» та «Ріко, Оскар і тіні темніше темного». За останню Штайнгьофелю була присуджена «Німецька премія в галузі літератури для дітей та юнацтва».

У чому секрет успіху? Штайнгьофель відомий тим, що вміє дуже вірогідно передавати мову дітей. А його зворушливі історії змушують читача посміхнутися. І в них зовсім немає  менторства. Книги не повинні бути перевантажені педагогікою, підкреслює автор, який під час навчання у ВНЗ (англістика, американістика і теорія ЗМІ) серйозно подумував про те, щоб стати вчителем. 

Письменниця, перекладачка та публіцистка.

Авторка прозових книжок «Літо Мілени» (2002), «Старі люди» (2003), «Жінки їхніх чоловіків» (2005), «Сьомга» (2007). У 2014 році випустила роман «Фелікс Австрія», що того ж року отримав відзнаку «Книга року BBC». У 2015 році стала лауреаткою премії імені Джозефа Конрада. У 2016 році Софія Андрухович спільно з Мар'яною Прохасько написали дитячу книжку-картинку «Сузір'я Курки». Того ж року книжка увійшла до престижного каталогу в галузі міжнародної дитячої та юнацької літератури «Білі круки» («White Ravens 2017»). У 2020 році вийшов фільм «Віддана», знятий компанією FILM.UA за мотивами роману «Фелікс Австрія». 

Депутат Європейського парламенту і колишній прем’єр-міністр Литви. Він є головою делегації в Парламентській асамблеї Євронест і членом Комітету у закордонних справах.

Народився у місті Калуші на Івано-Франківщині. У дитинстві мав два захоплення — читати пригодницько-фантастичні книжки і конструювати різноманітні радіоприлади. Закінчив радіо-технічний факультет «Львівської політехніки» . Але врешті перше дитяче захоплення перемогло, і інженер-конструктор електронних приладів перетворився на дитячого письменника. Перша книжка «Неймовірні пригоди Остапа і Даринки» побачила світ 2011 року. У 2014 та 2017 роках у «Видавництві Старого Лева» вийшли дві частини популярної дитячої пригодницької книги «Детективи в Артеку».

2015 року підліткова книжка Андрія Бачинського «140 децибелів тиші» («Видавництво Старого Лева») стала переможцем премії Дитяча Книжка року ВВС.

Відомий український письменник і перекладач, член Українського PEN-клубу. Луреат премії Фонду Ковалевих та відзнаки імені Юрія Шевельова за есеїстику. Також Андрій є куратором міжнародних літературних фестивалів, в тому числі Meridian Czernowitz та «Київські лаври». Популярність автору в Україні та за кордоном приніс роман «Карбід», який був номінований на найвищу літературну нагороду у Польщі та увійшов до короткого списку «Книги року BBC».

Андрій Пучков — архітектурознавець, культуролог, історик. Заслужений діяч мистецтв України. Член-кореспондент Національної академії мистецтв України. Автор понад 800 опублікованих праць, зокрема кількох десятків монографій. Член Українського ПЕН та Національної спілки художників України.

Напродився 4 березня 1970 року у Києві. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (нині — Київський національний університет будівництва і архітектури) у 1993 році. Здобув ступінь доктора мистецтвознавства у 2012 році та кандидата архітектури у 1996 році. 

Працював у Державному НДІ теорії та історії архітектури, Інституті проблем сучасного мистецтва НАМ України та Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. З серпня 2022 — радник Президії НАМ України. 

Нагороджений Державною премією України в галузі архітектури (2006), Премією НАН України для молодих вчених (1995), Премією Київської організації Національної спілки художників України «Митець» імені Платона Білецького (2015). Відзначений Срібною медаллю НАМ України (2011), «Знаком Пошани» Київського міського голови (2011).

Лікар, автор блогу MED GOblin та бестселера «Медицина доказова і не дуже».

Понад 14 років працював в анестезіології та інтенсивній терапії. Крім лікарської практики, Андрій брав участь у міжнародних клінічних дослідженнях, навчав цивільних і військових медиків.

Свій блог у соцмережах почав вести під час роботи за кордоном. Відтоді Андрій пояснив десяткам (якщо не сотням) тисяч людей, що пацієнт має право знати, чим і чому його лікують, що лікарі — теж люди, які можуть помилятися, медицина — це не таємниці для обраних, а чіткі наукові знання, і що кожен мусить брати на себе відповідальність за власне здоров’я й лікування.

Андрій Тараненко — художник, куратор, публіцист, фотограф, режисер.

Народився у 1971 році. Навчався у Львівському Вищому професійному художньому училищі, де 1989 року здобув спеціальність художника-вітражиста. Продовжив свою освіту у Київській Академії Мистецтв з 1992 по 1997 рік, де спеціалізувався на історії та теорії мистецтва.

Андрій Тараненко очолював правління Асоціації «Нове мистецтво», обіймав посаду голови правління Інституту сучасного мистецтва в Одесі та був куратором численних виставок сучасного українського мистецтва в Одесі, Києві, Львові, Празі, Торонто, Лондоні, Варшаві та Будапешті.

Тараненко також працював редактором, журналістом-фрилансером та куратором фотосесій, його роботи публікувалися в багатьох українських, британських, норвезьких та польських журналах, присвячених питанням сучасного мистецтва. Окрім цього, Андрій був запрошеним лектором у Центрі сучасного мистецтва «Pinchuk Art Centre» в Києві.

Як сценарист і режисер, Андрій працює над фільмами «Пінзель: Сім ключів», «Нікталогія» та «Parc Exellence», а також створив музичне відео для гурту «Гнучкий Чаплін» на пісню «Хвилина».

Серед його інтересів — вивчення порівнювальної міфології, історичні дослідження у сфері семіотики та медієвістики, теорія та історія кінематографу, колекціонування творів сучасної української графіки, етнічних масок та кераміки, фотографування та подорожі.

Автор

Письменниця, букблогерка, організаторка культурних подій. Народилася 21 квітня 1988 року в місті Бахчисарай в українському Криму. Виросла в Києві.

Закінчила факультет інформатики Києво-Могилянської Академії. Паралельно прослухала курс літературної творчості Сергія Іванюка.

З 2014 року мешкає у Польщі, Вроцлав.

Перша книжка Анни вийшла 2019 року у видавництві «Зелений пес». Далі були кілька збірок із колегами, перемога в конкурсі казок видавництва «Наш Формат» та конкурсі видавництва «Відкриття». 2022-го вийшла спільна з Яною-Марією Кушнєровою повість «Дорогою грози», а вже наступного року побачила світ серія коміксів «Академія духів природи» про українських чарівних істот. Також у 2023 році Анна Дьоміна написала оповідання для збірок «Різдвяні казки», «Демони бажань», «Твоя Різдвяна історія», «Advent stories: в очікуванні Різдва». У 2022 році Анна увійшла до лавреатів конкурсу Польського інституту літератури «Українці в Польщі: історія порятунку».

Анна є однією зі співзасновниць книжкового клубу Вроцлава, разом з видавництвом «Парасоля» була учасницею книжкових ярмарків у Вільнюсі, Варшаві, Брюсселі, регулярно модерує літературні події в Польщі.

«Вроцлавіта» — дебютний роман Анни для дорослої аудиторії. 

Ілюстраторка проєктів «Книга-мандрівка. Незалежні», «Книга-мандрівка. Нескорені», «Книжечка-мандрівочка», анімаційного вебсеріалу «Портал пригод». Графічна дизайнерка  на проєктах «Авіація Галичини» та «П’яна вишня». ​​Має великий досвід роботи з ілюстрацією (в тому числі дитячою), а також досвід керівництва великою командою, що працює у єдиній візуальній стилістиці. 

Авторка 

Аннетт Марі — сучасна канадська письменниця з провінції Альберта, авторка янг-едалт фентезі, які здобули популярність через читачів.

Попри популярність її творів у багатьох країнах світу, авторка не любить розповідати про себе та приховує факти власної біографії. Відома лише інформація, що Аннетт Марі зі своїм чоловіком та їхнім пухнастим прислужником темряви, котом Цезарем.

Антуан де Сент-Екзюпері (Antoine Marie Roger de Saint-Exupery) – французький письменник,авіатор та військовий кореспондент. Яскравий представник романтичного напряму у світовій літературі. Лауреат кількох найпрестижніших літературних премій Франції та Національної премії США включно. Нагороджений Воєнним хрестом Французької республіки, державною відзнаки повоєнного часу за участь у Другій світовій війні. Здобув визнання як автор низки есеїв, автобіографічних творів та іллюстрованого власноруч роману «Маленький принц», єдиної книги, опублікованої за життя у 1943 році.

Французька письменниця.

Народилася у 1979 році.

Першу книгу «Щасливі люди читають книжки і п'ють каву» авторка опублікувала на сайті Amazon власним коштом.  Книга дуже швидко стала популярною. Через деякий час велике паризьке видавництво Michel Lafon (фр.) придбало права. З того часу її було перекладено багатьма європейськими мовами.

У 2014 році вийшов другий роман письменниці «Щастя в моїх руках» .

У 2015 світ побачила книга, що стала продовженням роману «Щасливі люди читають книжки і п'ють каву» - «Закохані в книги не сплять поодинці».

Автор

Автор

Кейт Аткінсон (Kate Atkinson) — сучасна британська письменниця, авторка новел і романів, перекладених різними мовами світу. Лауреатка престижних літературних премій і володарка Ордену Британської імперії за досягнення в літературі.

Дитячі роки майбутньої письменниці минули у провінційному місті Йорку на півночі Англії. Батько Кейт був аптекарем, тому родина мешкала у квартирі над крамницею. Згодом цей досвід було покладено в основу дебютного роману авторки. Після закінчення місцевої школи вивчала англійську мову та літературу в Університеті Данді (Шотландія). Згодом продовжила навчання в докторантурі, де спеціалізувалась на американській літературі постмодернізму в історичному контексті. Аналізувала творчість таких відомих прозаїків, як Курт Воннеґут, Джон Кувер і Дональд Бартелмі, проте зазнала невдачі під час захисту дисертаційного дослідження. 

Відмовившись від наукової кар'єри, зосередилась на літературній діяльності. Першими опублікованими творами авторки стали короткі оповідання, написання яких, за словами Кейт Аткінсон, стало процесом самоствердження, що поєднувало в собі біографічну меланхолію з терапевтичними процедурами. Роман «За лаштунками в музеї» (1995) став Книгою року, отримав статус бестселера за версією видання Sunday Times і премію New Whitbread Book Awards.

Популярність серед широких кіл читачів авторка здобула завдяки детективам про Джексона Броуді. Першу частину серії під назвою «Злочини минулого» (2004) згодом було екранізовано. Цикл, у рамках якого на сьогодні вийшло 5 детективних романів, високо оцінив Стівен Кінг, назвавши його «головним детективним проєктом десятиріччя».