Львівська художниця-ілюстраторка, авторка хендмейд брендів ©Tukoni та ©OOMISEH glass jewelry.

Народилася 16 червня 1989 року у Львові. Закінчила Львівську національну академію мистецтв за спеціальністю художнє скло. Займається ілюстрацією, дизайном. Учасник українських і міжнародних виставок.

У 2016 році започаткувала серію авторських книжок-картинок про лісових мешканців — «Зубр шукає гніздо» і «Ведмідь не хоче спати». У 2016 році проілюструвала книжку «Хто росте у парку» Катерини Міхаліциної, що увійшла до престижного каталогу в галузії міжнародної дитячої і підліткової книги «Білі круки» («The White Ravens 2016»).

Ілюстраторка 2016 року за версією журналу Барабкука.

Оксана Куценко (Розумна) – поетка, перекладачка, кураторка мистецьких проектів, дослідниця культури.

Народилася 1975 року в місті Остер. Виросла у Чернігові. Живе і працює у Києві.

Авторка книг поезій «У зимах бажань» (1996), «Балетна школа» (2007), книги-оповідання для дітей «Печені яблука» (2015).

Переклала книгу поезій сенегальського поета Леопольда Седара Сенгора «Співи з нетрів» (з французької).

Авторка проекту «Я на тебе чекатиму під каїсе-дра», в рамках якого твори поетів з різних країн Африки перекладено  українською.

Оксана Лущевська — дитяча письменниця, перекладачка, дослідниця дитячої літератури. Отримала чимало літературних нагород та дослідницьких грантів в Україні й США. Книжки Оксани тричі потрапляли до короткого списку «Книга року ВВС», двічі отримували нагороди «Рейтингу критика» та відзнаки «БараБуки: Простору української дитячої книги». 2017 року повість письменниці «Вітер з-під сонця» потрапила до престижного каталогу 200 найкращих дитячих книжок світу «White Ravens» («Білі круки»). Кілька книжок авторки перекладено іншими мовами.

Оксана три роки працювала оглядачкою перекладних книжок для американської секції Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги (IBBY). Дописувала про українську дитячу літературу до IBBY European Newsletter. Ініціаторка проекту «Крок уперед: глобалізуємось разом із українсько-англійськими книжками-картинками». Співзасновниця блогу про сучасну дитячу літературу «Казкарка» та «Рейтингу критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року». Нині Оксана – членкиня ПЕН-Україна.

Авторка книжок «Друзі за листуванням», «Інший дім», «Про кита», «Паперова царівна», «Вітер з-під сонця», «Наречений»,  «Задзеркалля», «З води у воду», «Опікуни для жирафа» та ін.

Октав Мірбо — французький письменник, публіцист, романіст й драматург. Член Ґонкурівського літературного товариства.

Мірбо вирізнявся активною громадянською позицією. Разом з Емілем Золя виступав на мітингах щодо захисту прав людини, зокрема несправедливо засудженого капітана Генштабу Французької республіки А. Дрейфуса. Соціальна активність Мірбо знаходить певну реалізацію в статтях на літературні та політичні теми, а також у його художній творчості.

Письменник дебютував у 1885 році збіркою оповідань «Листи з моєї хатини», наступного року вийшов друком автобіографічний роман «Голгофа». Своє складне дитинство і шкільні роки в єзуїтському коледжі Святого Франциска-Ксав’єра у Ванні (Франція) Мірбо описав також в автобіографічному романі «Себастьян Рок» (1890). Роман «Сад тортур» (1899) є певною декадентською трансформацією ідіостилю письменника у модерне передчуття перших десятиліть ХХ століття, де краса і смерть завжди поряд, а «естетика» вбивства, спокуса й «вишукані» тортури є тлом світосприйняття, способом мислення та формою існування людини, суспільства і влади.

Його роман «Щоденник покоївки» (1900) з вираженими ознаками натуралізму, що з’явився не без впливу братів Ґонкурів, сповнений соціального критицизму та відвертого еротизму. Мірбо загострено-сатирично демонструє тло французького суспільства через життєвий досвід покоївки, яка мала можливість безпосередньо дослідити його, працюючи в багатьох «поважних» французьких родинах. Цей твір стимулював появу низки літературних «щоденників» і мемуарів у Франції. Літературну історію покоївки Селестіни екранізували відомі кінорежисери Жан Ренуар (1946)  і Луїс Бунюель (1964). Українська прем’єра французького фільму «Щоденник покоївки» режисера Бенуа Жако (2015) відбулася у 2016 році на Одеському кінофестивалі.

Олег Поляков (1971) — сучасний український прозаїк, критик, журналіст. На думку літературознавців, Олег Поляков є одним із творців нової химерної прози в українській літературі. Романи О. Полякова не порушують законів фізики, не виходять

за межі здорового глузду, в них немає фантастичних чи фентезійних персонажів, часових чи просторових маніпуляцій, і водночас вони сповнені дивної ірреальності – фірмової авторської «химерності». Літературний стиль О. Полякова став об’єктом літературно- наукових досліджень фахівців Національного університету ім. Тараса Шевченка, Київського університету ім. Бориса Грінченка, Університету імені Адама Міцкевича у Познані (Польща).

Олег Поляков є автором чотирьох романів: «Рабині й друзі пані Векли» (Київ: КМ Publishing, 2015).  В дебютному романі автор зібрав разом красивих і нещасних дівчат, аби довести, що причина їхнього страждання може легко стати об’єктом гордості й наснаги. Роман потрапив у довгі списки конкурсу Книга року ВВС-2015. Книгу було видано у Польщі: Niewolnice i przyjaciele pani Tekli (Warszawa: Anagram, 2019). «Хроніки туманної Трої» (Київ: Видавнича група KM-БУКС, 2016). У романі відбувається міфологізація найбільшого «спальника» Києва — Троєщини, і персонажі анекдотів перетворюються на античних героїв. Книга потрапила в лонгліст конкуру Премії Ковалевих-2017, США. «Крижана карусель» (Вінниця: Дім Химер, 2019). Це роман про національні ідеї та антиідеї українців, про їхні найголовніші комплекси та душевні вади, причини багатьох поразок та недоведених до кінця справ. Роман отримав ІІ премію Конкурсу ім. Ірини Вільде (2021). Книга також була надрукована у Польщі: Lodowa karuzela (Warszawa: Anagram, 2021) й увійшла до довгого списку Літературної нагороди Центральної Європи Angelus-2022. «П’ять поглядів на весняний вогонь» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2024). Цей роман доводить, що центр Землі — поняття зовсім не географічне, а винятково духовне, і що одного дня він може переміститися в провінційне українське містечко. Критичні матеріали, есе та інтерв’ю Олега Полякова друкували у виданнях: «Кур’єр Кривбасу»,  «Українська правда», «Читомо», «Буквоїд», «Україна молода», «La Palabra y el Hombre» (Мексика).

Олекса Стороженко (1805-1874 рр.) — український письменник, антрополог, етнограф і драматург. За професією слідчий-криміналіст, військовий. Стороженко почав писати у 1850-х роках. Багато його творів засновані на українському фольклорі та історіях з життя українських селян. Ще за життя письменника окремі його твори були перекладені німецькою та сербсько-хорватською мовами, а також інсценізовані в театрах.

Олександр Кучерук — завідувач відділу Національного музею історії України, директор Бібліотеки ім. Олега Ольжича.

Працював у редакції часопису «Пам'ятки України», керівником департаменту видавничої справи Держтелерадіо, в Інституті української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, завідувачем відділу Українського інституту національної пам’яті, був організатором і керівником «Музею Української революції 1917–1921 років» (нині у складі НМІУ). Тема зацікавлення: історія Української революції 1917–1921 років, історія ОУН. 

Автор

Олександр Соловйов — мистецтвознавець, куратор, арткритик, літописець сквоту «Паризька комуна», куратор на 50, 52 і 55 Венеційської бієнале, заступник генерального директора і головний куратор Мистецького Арсеналу.

Народився у волгограді в 1952 році. У 1975 році закінчив Київський державний художній інститут за фахом мистецтвознавець. Був зарахований до аспірантури Академії наук.

Після завершення навчання працював завідувачем виставкового відділу в спілці художників України до 1992 року. Він був активним учасником артгурту «Паризької Комуни» (1990—1994) та мешкав у сквоті, займаючись підбором картин для виставок. 

З 1999 року постійно контриб'ютор журналу Flash Art, а з 2001 року — старший науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва. У 2003—2010 роках працював куратором PinchukArtCentre, пізніше став заступником генерального директора. Нині — головний куратор «Мистецького Арсеналу», де організував низку проєктів, включаючи «Подвійну гру» та «Flashback».

Крім кураторської діяльності, Олександр Соловйов займається освітніми програмами: бере участь в мистецтвознавчих дискусіях, читає лекції. Нині живе і працює у Києві.

Олександр Шатохін — відомий український ілюстратор. Його сайлентбук «Жовтий метелик» увійшов до списку 100 найкращих книжок-картинок у світі. Книга також потрапила в короткий список щорічного конкурсу ілюстрації World Illustration Awards 2023 та перемогла у категорії «Дитяча книга» за найкращий книжковий дизайн на міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» у 2022 році.

Ще один сайлентбук ілюстратора — «Останній листочок» — увійшов у  короткий список щорічного міжнародного конкурсу тихих книжок Silent Book Contest (Італія) та вийшов у видавництві Carthusia edizioni під назвою «Il valzer delle foglie». Ця ж книжка була у короткому списку Bolonga Childrens Book Fair 2022 року.

Олексій Коваленко працює в Національному науково-природничому музеї НАН України, де займається науковими дослідженнями, проводить лекторії та освітні інтерактивні програми. У вільний від роботи час активно популяризує ботаніку — веде блог і Youtube-канал «Довколаботаніка», сторінку «Ботанік у кедах», пише для фейсбук-сторінки природничого музею та низки інших науково-популярних платформ. 

Олена за освітою філолог, мешкає в місті Звягель на Житомирщині. Працює  асистентом вчителя інклюзивного класу Ліцею № 4 Звягельської міської ради.   

Друкує твори під  творчим псевдонімом Олена Волинська (раніше – Елен Тен). Працює в різних літературних жанрах, від фентезі до психологічної прози, полюбляє творчі експерименти на межі жанрів. 

Авторка книг «Я чую тебе. Сплетіння доль Катерини Білокур та Оксани Петрусенко», «Сила пристрасті», «Повелителька ліхтарів», «Шляхом обраних», «Анфіса», «Мости», «Коли сонце не сходить». Співавторка багатьох колективних збірок оповідань.  

Окрім літератури захоплюється пейзажною фотографією. Світлини Олени мають відзнаки на міських і обласних конкурсах та були представлені на тематичних фотовиставках у Звягелі та Житомирі. 

Українська письменниця.

Народилася 26 вересня 1979 року в місті Помішна Кіровоградської області. Закінчила Києво-Могилянську Академію.  Лауреат літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2005) та Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка за дебютну поетичну книжку (2012).  Автор книжки віршів «Відкритий Райдер» (2012). У 2014 у Братиславі вийшла книжка вибраних поезії словацькою мовою “»Spiatočný lístok» (переклад Мар’яна Хевеші.

В 2016 році у «Видавництві Старого Лева» має вийти друга книжка віршів «Супергерої». Вірш з цієї книжки став основою для відеопоезії  «Як вишні» (анімація та відео Даші Кузьмич), який отримав першу премію на IV-у Міжнародному фестивалі відеопоезії «CYCLOP».

Як автор текстів пісень та співавтор музично-перформативних проектів співпрацює з композиторкою Танею Ша та етно-лаунж проектом «Shopping Hour». Вірші друкувалися в часописах й антологіях, а також перекладалися польською, словацькою, чеською, англійською та російською.

Заміжня. Живе і працює в Києві.

Авторка

Олена Пшенична – українська журналістка, сценаристка, колумністка та громадська активістка. За її плечима – майже 20 років роботи в медіа, зокрема на провідних українських телеканалах. Нині Олена як сценарист створює соціальний контент у співпраці з UNICEF, USAID, Центром демократії та верховенства права та іншими міжнародними та українськими громадськими організаціями. 

Виховує двох дітей: доньку-підлітка та п’ятирічного сина. Після того, як три роки тому хлопчику діагностували аутизм, Олена стала амбасадоркою інклюзії та консультанткою проєктів для дітей з РАС благодійного фонду «Голоси дітей». 

Народилася і провела дитинство в місті Чернігів. Закінчила Ніжинський університет зі спеціальності психологія. У 2010 році захистила дисертацію. Понад п’ятнадцять років викладає психологію в університеті. В минулому чемпіонка України зі спортивного туризму. Наразі захоплюється активними подорожами. Мріє про навколосвітню подорож. Мешкає на Київщині, у мальовничому селі Путрівка. Мама трьох дівчаток. Наразі вийшли друком дитяча повість «Як заробити на канікулах», роман «Імаго людини», містична повість «Мілленія». Казки Олени представлені в багатьох журналах, збірниках казок і книгах шрифтом Брайля. Загалом це понад п’ятдесят творів для дорослих і дітей.

Письменниця, фотохудожниця, кліпмейкерка, відеографка, журналістка, віднедавна почала займатись живописом.

Життєве кредо — «Carpe Diem».

Починаючи з дитинства, любов до мистецтва прогресувала з року в рік у всіх напрямках. Музика, література, хореографія, живопис, фотографія...  Усе це створило яскравий міксовий антураж та наклало  певний відбиток у подальшому інтелектуальному та творчому  розвитку. Народилась в мистецькій родині музикантів, художників і акторів, та по сьогоднішній день гармонійно живе у світі богемної атмосфери.

Олена Чернінька закінчила Львівську комерційну академію, а згодом — ЛНУ ім. І.Франка.

У кожній людині, на яку дивиться через об´єктив фото- чи відеокамери, вбачає героя чи героїню ймовірної книги, картини, кінострічки.

Авторка та співавторка книг: «Хутір розбещених душ», «Вілла «Райські пташки»», «Колись давно, як ще дерева говорили…» (літературна агенція «Піраміда»), «Реанімація або Легіон А», «Жіночі груди. Пристрасть та біль» (видавництво Саміт-книга), «Львів. Пані. Панянки», «Львів. Спогади. Кохання», «Львів. Кам’яниці. Шоколад», «Львів. Пристрасті. Таємниці» (КСД), «Дан. Варвара і варвари», «Млин звуків» (видавницьво «Картуш»), «Селфі в Парижі», «Лемберґ: мамцю, ну не плач» (Видавництво Старого Лева).

Культурна менеджерка та кураторка кінопрограм. Має вищу освіту з української та англійської філології, журналістики, а також книжкового дизайну. Вивчала культурний менеджмент на програмах ЄС «Культура і креативність» та «Developing Your Film Festival». У 2006–2013 роках працювала в українських виданнях у сфері культури як журналістка та редакторка. У 2009 році приєдналася до команди Docudays UA, де протягом десяти років була кураторкою, програмеркою та координаторкою освітньої платформи Docu/Сlass. З 2016 по 2018 рік координувала «See Ukraine: Docudays UA мандрує світом», фестивальний проєкт з культурної дипломатії. У 2019 році очолила сектор кіно в Українському інституті — державній установі, що налагоджує міжнародні культурні зв’язки між Україною і світом.

Письменниця та сценаристка. Пише оповідання для дітей та повісті, а також сценарії для кіно, анімації і телебачення.

Народилася 9 листопада 1987 року, дитинство пройшло у місті Сміла. Закінчила Миколаївське Державне Вище училище культури за спеціальностями хормейстер та організатор дозвілля. Вивчала режисуру у Київському Національному Університеті театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого.

2011р отримала диплом «Коронації слова» за кіносценарій для дітей. Працювала сценаристкою ранкової дитячої телепередачі «Світанок» на ICTV. Передача отримала Телетріумф-2013р. Сценарії та фільми, зняті за її сценаріями, стали лауреатами низки нагород Міжнародних Кінофестивалів. Кілька років монтувала документальні фільми, займалася фотографією та працювала арт-директором.