Автори на літеру Ю

Народилася у переддень нового року, 31 грудня 1979 року на Далекому Сході, в місцях, куди українці з'їжджалися ще з часів скасування кріпосного права, а колись навіть хотіли заснувати Далекосхідну Українську Республіку, не вдалося, - на Зеленому Клині. Приїхала з батьками до Луцька, а потім тут же й училася, закохувалася, отримувала спеціальність, вийшла заміж, народила усіх трьох дітей, почала писати казочки, віршики. З 1990 року брала участь в пластових акціях, бувала на перших пластових таборах в Україні, тепер відійшла від активного пластування, проте зв'язки не втрачені.

З 2002 року працювала вчителькою хімії в одній з Луцьких шкіл. Вчителювання - не тільки робота, а й хобі, захоплення і спосіб життя.

Три роки жила і працювала в Києві, в школі і в редакції малесенького видавництва, з тих пір Київ залишився улюбленим місцем і містом на планеті.

З 2014 живу в Китаї, в маленькому (півмільйонному) містечку Піньху, провінції Джедзянг, неподалік Шанхаю. 

Юлія Василенко — відома українська дієтологиня, нутриціологиня та засновниця популярного проєкту body.program.com.ua. Вона допомагає людям змінювати свої звички та досягати відмінних результатів у фітнесі та здоровому способі життя. Її глибокі знання в області спортивної дієтології та харчової поведінки, а також особистий досвід роботи з клієнтами, стали основою її методик, які здобули популярність серед багатьох прихильників здорового способу життя.

Юлія Василенко має значний досвід у сфері дієтології та нутриціології. Закінчила кафедру медико-біологічних наук, має ступінь магістра за спеціальністю «Біологія» (подальша спеціалізація — «Спортивна дієтологія»). Юлія також є сертифікованим коучем зі здоров'я в Україні, пройшовши курс Оксфордського університету з роботи, що стосуються розладів харчової поведінки.

Заснувавши свій проєкт body.program.com.ua у 2013 році, Юлія Василенко прагнула допомогти людям усіх вікових категорій та з різними фізичними можливостями досягти успіху в фітнесі та правильному харчуванні. Її персоналізовані підходи й методи завоювали серця багатьох клієнтів, адже Юлія вірить, що кожен може досягти бажаних результатів, якщо налаштується на здоровий спосіб життя.

Юлія Василенко не тільки дієтологиня, а й авторка численних публікацій і книги «Замість дієт. Як змінити харчову поведінку і ставлення до їжі», які мають на меті допомогти людям змінити свої харчові звички та здоров'я в цілому. Там ви знайдете поради, як правильно харчуватися, як створити індивідуальний план тренувань і як покращити якість життя.

Її книга — це не просто теоретичні настанови, це справжнє керівництво до здорового та активного життя. Вона пропонує практичні поради, які можна легко застосувати в повсякденному житті, незалежно від вашого фізичного стану чи рівня підготовки.

Юлія Василенко провела понад 800 годин індивідуальних коучинг-сесій, допомагаючи людям змінювати свої звички, покращувати харчування та фізичну активність. Її підхід базується на персоналізованих програмах, які враховують індивідуальні потреби кожного клієнта. Вона створила унікальну методику, яка поєднує науково обґрунтовані принципи дієтології та практичні рекомендації для кожного.

Юлія впевнена, що кожен може досягти здоров’я і фізичної форми, які хоче, якщо підійти до цього процесу з розумінням і дисципліною. Її ціль — допомогти людям знайти гармонію між тілом і розумом, роблячи здоровий спосіб життя доступним для всіх.

Юлія Мусаковська (1982) – поетка, перекладачка. Авторка п'ятьох поетичних збірок: «Чоловіки, жінки і діти» (2015). «Полювання на тишу» (2014), «Маски» (2011), «На видих і на вдих» (2010), «Бог свободи»(2021). Вірші перекладені англійською, шведською, іспанською, польською, болгарською, російською, німецькою мовами та на іврит.

Твори публікувалися у журналах «ШО», «Кур’єр Кривбасу», «Київська Русь», «Четвер», RADAR та ін., у різноманітних альманахах та антологіях. Перекладає шведську поезію (Тумаса Транстремера, Карін Бойє та ін.) українською та сучасну українську поезію англійською мовою.

Лауреатка I премії поетичного конкурсу DICTUM від видавництва «Крок» (2014), ІІ премії конкурсу видавництва «Смолоскип» (2010), І премії конкурсу «Витоки» від Острозької академії (2010), премій Б.-І. Антонича (2009) та «Гранослов» (2008).

Ступінь магістра з відзнакою отримала на факультеті міжнародних відносин Львівського національного університету ім. І.Я.Франка. Мешкає у Львові, працює в маркетингу у сфері ІТ.

Юлія Олефір народилась 1983 року. Своє дитинство провела на Полтавщині, де закінчила з відзнакою звичайну сільську школу. Вищу освіту отримала в Національному Фармацевтичному університеті міста Харкова і майже 10 років працювала за спеціальністю. Але мрія писати не покидала Юлію з самого дитинства. Вона писала вірші з 11 років і видала 4 збірки, періодично публікувала свої короткі розповіді у фармацевтичних журналах і соціальних мережах. В 2023 написала першу дитячу казку і за рік випустила три успішні дитячі книжки. Зараз співпрацює з найбільшими видавництвами України і готує чимало цікавих історій для дітей і підлітків. Письменниця  зізнається, що на творчість її надихають власні діти, адже нерідко стають прототипами казкових героїв. Юлія впевнена, що в дитячій літературі знайшла своє покликання, бо саме казки дозволяють їй залишатися дитиною в душі і краще розуміти своїх синів. Юлія мріє написати книгу, яка увійде в світову історію дитячої літератури.

Українська письменниця і журналістка, лавреатка літературних премій. Закінчила Львівську середню школу № 9. У 2005 році закінчила Педагогічний коледж ЛНУ імені Івана Франка та здобула кваліфікацію вчителя музики по класу бандури. Працювала вокалісткою у Заслуженій академічній капелі України «Трембіта».

У 2015 році Юлія закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Працювала репортером в київській газеті та редактором на телеканалі ТВі.

Юрій Кошик — шеф-кухар у Холдингу емоцій !Fest, понад 20 ресторанів якого лише у Львові. У п'яти з яких  попрацював, і до більшості був дотичний. Зараз Юрій є шеф-кухарем ресторану «Дуже висока кухня».

Професійний шлях Юрія розпочався у 2013 році. Він працював кухарем на літньому майданчику «Біля Діани на Ринку» весь літній сезон, а восени пішов працювати у «Мазох-кафе». Також був кухарем у новому  закладі, про який ніхто нічого не знав, а згодом заклад став крафтовою пивоварнею в центрі міста — Театром Пива «Правда», де було дуже нестандартне меню як для Львова 2014 року. У 2018 році переформатовував «Лівий Берег» який знаходиться у Театрі Опери та Балету, у своєрідне необістро.

Разом з іншими шефами холдингу, розробляли спеціальні вечері з ”меню і стравами, яких не існує” та презентували їх гостям безпосередньо під час вечері, так народився концепт «Дуже висока кухня», яку  втілили в реальність у взимку 2018 року.

Від початку війни ресторан завмер, натомість Юра разом зі всією своєю командою та кухарями холдингу зайняли приміщення внутрішньої школи кухарів та, об'єднавшись з World central Kitchen, почали готувати гарячу їжу та сендвічі для всіх українців у Львові, що потребували допомоги. Обсяги допомоги сягали від 300 до 10000 порцій на день з однієї кухні.

«Дуже висока кухня» відновила роботу на весні 2022 року.  Заклад працював та проводив вечері на підтримку фермерів чи друзів гастрономічної спільноти, які захищають нас на фронті. Так Юра став дотичним до проєкту «ВАРТІ» Ігоря Мезенцева, та брав участь у благодійному сніданку «Доброго ранку Шеф» у ресторані “100 років тому вперед” разом з Євгеном Клопотенком і Ігорем Мезенцевим. 

Зараз Юра працює над двома новими проєкт, які гості зможуть оцінити вже цього року.

Юрій Володимирович Шевельов (справжнє прізвище — Шнайдер; 17 грудня 1908, Харків — 12 квітня 2002, Нью-Йорк) — видатний український мовознавець, літературознавець, критик та історик мови, який зробив неоціненний внесок у дослідження української мови та її культурного розвитку.

Народився в родині етнічних німців. Його батько, генерал-майор російської імператорської армії Володимир Шнайдер, змінив прізвище на Шевельов під час Першої світової війни. Мати, Варвара Медер, у подальшому змінила місце народження сина в документах, щоб унеможливити перевірку соціального походження більшовицькою владою.

Шевельов здобув освіту в Харківському педагогічному інституті, де спеціалізувався на мовознавстві. Там же захистив кандидатську дисертацію та викладав. У 1941 році став завідувачем кафедри української філології Харківського університету. Під час німецької окупації дописував до місцевої газети «Нова Україна», хоча його діяльність була суто науковою, без ідеологічної прихильності до нацистів. Згодом переїхав до Львова, а потім до Німеччини, де захистив докторський ступінь в Українському вільному університеті.

Шевельов працював у Лундському університеті (Швеція), а з 1952 року — в Гарвардському університеті, де викладав українську та російську мови. Через конфлікт з Романом Якобсоном був змушений перейти до Колумбійського університету, де працював до 1977 року. У США став президентом Української Вільної Академії Наук, був членом Американського лінгвістичного товариства та Польського інституту мистецтв і науки.

Його наукова діяльність була зосереджена на історії української мови та її фонології. Найважливішими працями стали «Нарис сучасної української мови» (1951), «Передісторія слов'янської мови» (1965) і «Історична фонологія української мови» (1979), у якій він довів, що українська мова формувалася незалежно від російської. Він активно досліджував білоруську мову, виступав проти теорії «загальноруської єдності» Олексія Шахматова, наголошуючи на діалектному розмежуванні слов'янських мов ще в ранній період.

Шевельов був не лише мовознавцем, але й літературним критиком та театрознавцем. Він написав сотні рецензій на літературні твори, був редактором журналу «Сучасність», досліджував творчість Тичини, Котляревського, Шевченка. Вважав, що російська культура постійно намагалася впливати на українську, називаючи історію їхніх взаємин «великою і ще не закінченою війною». У своїй праці «Москва, Маросєйка» (1954) сформулював три основні загрози українському розвитку: Москва, український провінціалізм та комплекс Кочубеївщини.

Після здобуття Україною незалежності Шевельов неодноразово приїздив до рідного Харкова. Він був нагороджений Національною премією України імені Тараса Шевченка (2000), передав кошти на розбудову Української гімназії. Отримав почесні докторські ступені Альбертського, Лундського та Києво-Могилянської академії.

Помер 12 квітня 2002 року в Нью-Йорку, залишивши величезну наукову спадщину та глибокий слід в українському мовознавстві та літературознавстві. Його квартира в Харкові планується як музей, а його фундаментальні праці продовжують впливати на сучасне мовознавство та наукові дискусії.