Автори — сторінка 140

Досвідчений вчитель початкової та середньої школи, який написав десятки навчальних книжок для дітей, як-от серію бестселерів «How to Code», перекладену 20 мовами. Вейн­райт розробив програмне забезпечення та онлайн-інструменти для «London Grid for Learning» і є засновником «2Simple Software». Його програми та вебсайти отримали численні нагороди: BETT, ERA та Practical Pre-School Gold Awards. Нині він проживає в Лондоні з дружиною і двома дітьми та працює у не­пов­ний робочий день в одній з початкових шкіл Лондона.

Максим Беспалов> — мандрівник і письменник. Протягом десяти років працював у медіа: був головним редактором газет і сайтів, ведучим щоденного політичного ток-шоу на дніпровському телебаченні. Проте згодом зрозумів, що подорожі та література приносять набагато більше задоволення, ніж журналістика. Зараз Максим організовує авторські тури та побував у 70 країнах світу.

Максим «Далі» Кривцов — український поет, один із кураторів, комунікаційник та фотограф дитячої спільности «Строкаті єноти». Учасник російсько-української війни, автор збірки «Вірші з бійниці». Його лірика також входила до антологій української воєнної поезії.

Максим Кривцов народився 22 січня 1990 року у Рівному. Навчався там у школах №23 та №28. Близько 10 років займався плаванням.

Закінчив у Рівному технікум технологій та дизайну за спеціальністю «Виробництво нетканих текстильних матеріалів». Згодом вивчав проєктування взуття та шкіряних виробів у Київському національному університеті технологій та дизайну.

Працював продавцем-консультантом, помічником майстра ательє, SMM-ником, фотографом і ментором проєкту «Строкаті єноти».

Брав участь у Революції Гідності.

У 2014 році пішов добровольцем на фронт. Був учасником АТО/ООС. Спочатку воював у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор». Обороняв, зокрема, Піски й Авдіївку на Донеччині. Згодом пройшов суворий відбір і потрапив до Бригади швидкого реагування Національної гвардії України.

Після демобілізації був контент-менеджером Центру реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС «ЯРМІЗ» і копірайтером у благодійній організації «Veteran Hub».

З 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, вступив до лав Збройних Сил України. Був кулеметником. Воював на Київщині, Харківщині, Херсонщині, Луганщині й Донеччині. Мав позивний Далі.

У грудні 2023-го вийшла перша поетична збірка Максима «Вірші з бійниці», в якій також були розміщені світлини його авторства. Книгу визнали однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН.

Вірші Максим писав з підліткового віку. Його поезії друкували у збірках «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну», «Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?». Гурт «Yurcash» виконує пісні на його поезії – «Панівна висота», «Він в ЗСУ, вона в ТрО», «Жовтий скотч». Остання є саундтреком фільму «Наші котики». Виконавиця Oohla має в репертуарі композицію «Метаморфосінь» на слова Максима, а гурт Vivienne Mort виконує пісню на його поезію «Не ходи ти тут, не ходи».

7 січня 2024 року Максим загинув під час бойових дій на Харківщині.

Із ним прощалися в столиці: в Михайлівському золотоверхому соборі та на Майдані Незалежності. 12 січня захисника поховали в Рівному на Алеї Героїв кладовища «Нове».

Максим отримав медалі «За участь в антитерористичній операції» та «Захиснику Вітчизни», почесний нагрудний знак «Сталевий хрест», відзнаку Президента України «За оборону України». Посмертно був нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня і почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест Заслуги». Селекціонер з Дніпра Євген Рудницький назвав новий сорт фіалки «RUD-Далі» — на честь Максима Кривцова.

Вічна пам’ять Герою!

Український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець.

Народився 19 березня 1895 року в Києві. 1902 року помер батько письменника й родина переїхала з Києва до Романівки. Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім (з осені 1908 року) у приватній гімназії в Києві.

Змалку познайомився з композитором Миколою Лисенком, етнографом, дослідником і збирачем українських народних дум та пісень Дмитром Ревуцьким, актором і режисером Панасом Саксаганським, етнографом та фольклористом Олександром Русовим, які справили на нього великий вплив. Деякий час він жив і виховувався в родинах Миколи Лисенка та Олександра Русова.

Після закінчення приватної гімназії Науменка Рильський у 1915—1918 роках навчався на медичному факультеті Київського імператорського університету Святого Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, але через події революції й громадянської війни жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою.

У 1919—1929 роках учителював у селі, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на «робітничому факультеті» Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.

 1931 року його арештували органами НКВС, після чого він майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. Після ув'язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості.

Під час Другої світової війни перебував у евакуації спочатку в Уфі, а потім у Москві.

У 1944—1964 роках Максим Рильський був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України.

Помер 24 липня 1964 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Максим Яременко — доктор історичних наук, завідувач кафедри історії, завідувач НДЦ «Спадщина КМА» Національного університету «Києво-Могилянська академія», старший науковий співробітник Національного музею історії України. Сфера наукових зацікавлень: соціальна та соціорелігійна історія, історія освіти та освіченості в Україні ранньомодерного та нового часу.

Максим Яременко  у 1999 році з відзнакою закінчив історичний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Паралельно навчався в Літній богословській школі в Унівській Свято-Успенській Лаврі. Протягом 1999–2002 років був аспірантом Київського національного університету ім. Т. Шевченка та брав участь у Варшавській сесії Міжнародної школи гуманітарних наук у 2001 році.

У період з 1999 по 2002 роки з перервами працював у Центральному державному історичному архіві в Києві. У 2003 році захистив кандидатську дисертацію. З травня 2003 року почав працювати в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» як асистент, пізніше став старшим викладачем. З 2004 року є членом редакційної колегії та співупорядником журналу «Київська Академія». У 2011 році отримав звання доцента.

З травня 2012 по січень 2013 року обіймав посаду завідувача кафедри історії в НаУКМА. Отримав премію Канадського інституту українських студій за статтю «Насолоди освічених в Україні XVIII ст.». У 2015 році захистив докторську дисертацію.