Октав Мірбо — французький письменник, публіцист, романіст й драматург. Член Ґонкурівського літературного товариства.
Мірбо вирізнявся активною громадянською позицією. Разом з Емілем Золя виступав на мітингах щодо захисту прав людини, зокрема несправедливо засудженого капітана Генштабу Французької республіки А. Дрейфуса. Соціальна активність Мірбо знаходить певну реалізацію в статтях на літературні та політичні теми, а також у його художній творчості.
Письменник дебютував у 1885 році збіркою оповідань «Листи з моєї хатини», наступного року вийшов друком автобіографічний роман «Голгофа». Своє складне дитинство і шкільні роки в єзуїтському коледжі Святого Франциска-Ксав’єра у Ванні (Франція) Мірбо описав також в автобіографічному романі «Себастьян Рок» (1890). Роман «Сад тортур» (1899) є певною декадентською трансформацією ідіостилю письменника у модерне передчуття перших десятиліть ХХ століття, де краса і смерть завжди поряд, а «естетика» вбивства, спокуса й «вишукані» тортури є тлом світосприйняття, способом мислення та формою існування людини, суспільства і влади.
Його роман «Щоденник покоївки» (1900) з вираженими ознаками натуралізму, що з’явився не без впливу братів Ґонкурів, сповнений соціального критицизму та відвертого еротизму. Мірбо загострено-сатирично демонструє тло французького суспільства через життєвий досвід покоївки, яка мала можливість безпосередньо дослідити його, працюючи в багатьох «поважних» французьких родинах. Цей твір стимулював появу низки літературних «щоденників» і мемуарів у Франції. Літературну історію покоївки Селестіни екранізували відомі кінорежисери Жан Ренуар (1946) і Луїс Бунюель (1964). Українська прем’єра французького фільму «Щоденник покоївки» режисера Бенуа Жако (2015) відбулася у 2016 році на Одеському кінофестивалі.