Автори — сторінка 93

Кандидат філологічних наук.

Ірина Пустиннікова (псевдо Blacky Kamienczanka) — українська журналістка, дослідниця архітектурних пам’яток, краєзнавиця, мандрівниця та фотохудожниця. Народилася та живе в місті Кам'янець-Подільський.

Ірина здобула освіту філолога в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, де отримала червоний диплом з англійської філології. Вона авторка найстарішого українського краєзнавчого сайту «Замки і храми України», створеного у 2001 році за порадою львівського геральдиста Валерія Напіткіна.

Ірина почала свою кар'єру як викладачка англійської мови, а згодом почала писати статті для різних українських медіа, таких як «Фокус», «Кореспондент», «Країна», «Локальна історія», «Світ туризму», «Твій номер», «Фортеця», «Високий замок», «Твоє місто» та «Подолянин».

У 2006 році вийшла її перша книга «Чернівці для небайдужих». Відтоді вона стала авторкою та співавторкою понад 20 путівників різними регіонами й містами України, зокрема серій «Україна. 101 стародавній замок», «Україна. 101 величний храм» та «Україна. 101 славетне місто», які були відзначені на Львівському форумі видавців в номінації «Краєзнавча і туристична література».

Ірина також відома як дослідниця європейської та української культури, зокрема вивчає маланки та їхній зв'язок з карнавальною культурою Європи. Вона не тільки побувала на десятках українських ритуалів, а й бачила древні язичницькі зимові обряди Австрії, Німеччини, Румунії, Швейцарії та Польщі. 2010 року книга «Середньовічні замки Європи» отримала персональний приз членів журі на Львівському форумі видавців.

Працювала як фотохудожниця, брала участь у кількох фотовиставках в Україні та одній у Бразилії.

Ірина виховує сина Григорія і має багато котів.

Українська перекладач.

Ірина Савка не збиралася бути письменником. Народилася в селі Баранівка під Бережанами. Отримавши музичну освіту, навчала дітей теорії музики, сольфеджіо, викладала музичну літературу, вела хори, вокальні ансамблі у містечку Копичинці на Тернопільщині. Писати почала тоді, коли історії, колись почуті, затримані і переосмислені, раптом стали прориватися на папір. Чіткі, як мелодії, знані з дитинства, – ні додати, ні відняти, – вони лягали саме так і в такому порядку, як ви їх бачите у цій книзі. Можливо, ці новели могли бути написаними набагато раніше. Але з’явилися тільки тоді, коли зникли зайві звуки суєти і в тиші можна було почути саме ті, найважливіші, слова.

 

Кандидат історичних наук.

Ірина Шувалова – українська поетка, перекладачка та дослідниця. Народилася в Києві. Здобула ступінь магістра порівняльного літературознавства в Дартмутському коледжі у США (2014) та звання доктора наук у галузі славістики в Кембриджському університеті у Великобританії (2020), де вона також викладала українську мову. Стипендіатка програм Фулбрайт та Ґейтс Кембридж. Авторка чотирьох поетичних книг – «Ран», «Ос», «Аз» та двомовної «Pray to the Empty Wells» («Молися порожнім колодязям»).

 

Вірші Ірини включено до складу численних антологій та широко друковано в українській та закордонній періодиці – зокрема, у виданнях «Modern Poetry in Translation», «International Poetry Review», «Podium Literatur», «Radar» та інших. Її поезії перекладено дев’ятьма мовами. Вірші Ірини звучали на численних читаннях та фестивалях – зокрема, на Міжнародному поетичному фестивалі в Осло 2018 року. Крім того, вона брала участь у низці міжнародних літературних резиденцій, включно з Письменницькою резиденцією в замку Готорнден, Шотландія (2015 року).

 

В її перекладах українською побачили світ збірка поезій Рупі Каур «Молоко і мед» (2019) та роман Янна Мартеля «Життя Пі» (2016). Переклади Ірини друкувались у виданнях «Ambit», «Modern Poetry in Translation», «Poem» та «Words Without Borders». 2009 року вона виступила співупорядницею першої (і наразі єдиної) в Україні антології світової квір-літератури «120 сторінок «содому»». Є лавреаткою численних нагород у царині літератури та перекладу – в тому числі, першої премії Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» у номінації «Поезія» (2010) та премії Стівена Спендера / Йосипа Бродського (Stephen Spender / Joseph Brodsky Prize) 2012 року. Співпрацювала з Англійським ПЕН як експертка в галузі україномовних перекладних проектів. Є членкинею Українського ПЕН-клубу.