Автори — сторінка 105

Кароліна Сулєй — журналістка, репортерка, пише, зокрема, для часописів Wysokie Obcasy, Pismo. Magazyn Opinii та Vogue. Докторантка Інституту польської культури Варшавського університету.

Авторка, зокрема, збірки репортажів про польську моду після 1990 року «Модні. Від Аркадіуса до Зєня» (2015) та книжки репортажів «Усі ми диваки. Історії з Коні-Айленду» (2018), за яку була номінована на премію ім. Тереси Торанської. Співавторка сценарію проєкту Wanderlust — експериментальної гри, яка поєднує світ книжок, ігор і подорожей.

Разом із Сильвією Хутнік та Матеушем Кубіком протягом трьох років вела на YouTube програму «Літературний барліг» про книжки та читання. Закінчила Польську школу репортажу. Записує подкаст про роль одягу в повсякденному житті для платформи Storytel.

Книжка «Особисті речі. Розповіді про одяг у концтаборах і таборах смерті» була нагороджена премією ім. Тереси Торанської, увійшла до фіналу премії ім. Ришарда Капусцінського, була відзначена «Олівцем Мочарського», а також номінована на премію Grand Press та премію Identitas.

Ірена Карпа — українська авторка, співачка. Наймодніша письменниця України (2006). Її твори номінувались на премію Книга року BBC, а роман Добро і зло, попри антипремію Золота булька, серед найпродаваніших у 2009 році.

Іван Карпенко-Карий - видатний український драматург, активний учасник громадського та культурного життя кінця XIX - початку XX століття. Народився 29 вересня 1845р. у с. Арсенівка, помер 15 вересня 1907р. у Берліні. Його творчість вразила тематичним багатством та різноманітністю, а також глибоким психологізмом героїв.

Американський конфліктолог українського походження

Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року в родині поміщика Феофана Гавриловича Кащенка. Він обрав собі невдячну долю українського літератора та протягом життя працював над популяризацією славного минулого свого народу. Помер 16 березня 1921 року.

Кассандра Клер — популярна американська письменниця, яка спеціалізується на створенні фентезійних романів. Її справжнє ім’я - Джудіт Рамельт.

Майбутня авторка декількох фентезійних літературних серій народилася 31 липня 1973 року в Тегерані, але її дитинство минало в Лос-Анджелесі.

Кассандра навчалася в середній школі у Лос-Анджелесі, де вона мала звичку писати історії, щоб розважити її однокласників, в тому числі епопеї під назвою «Прекрасна Кассандра», засновані на оповіданні Джейн Остін з тим же ім'ям (і яке пізніше надихнуло її на псевдонім).

Після закінчення коледжу жила в Каліфорнії і Нью-Йорку, де працювала в різних журналах, зокрема в The Hollywood Reporter. Під час життя в Лос-Анджелесі почала писати фанфіки, використовуючи ім'я Кассандри Клер.

Кассандра є найбільш відомою завдяки своїй серії романів «Знаряддя смерті», перша частина якої вийшла у 2007 році й за якою було знято однойменний фільм з Лілі Коллінз. Серія книг нараховує 6 книг, а також близько 10 супутніх романів, які розширюють цей всесвіт.

За свій дебютний роман «Місто кісток» здобула чимало літературних нагород, зокрема Локус, премію Американської бібліотечної асоціації Teens Top Ten, книжкову премію імені Авраама Лінкольна та багато інших.

Кассандра проживає в Амгерсті, штат Массачусетс, зі своїм чоловіком Джошуа Льюїсом і трьома котами.

На березень 2025 року запланована публікація роману «The Ragpicker King», що є продовженням  «Sword Catcher». «The Last King of Faerie», перша книга з серії «The Wicked Powers», вийде навесні 2026 року.

Австралійська письменниця-комуністка.

Доктор економічних наук, професор.

Катерина Юріївна Ботанова (нар. 12 червня 1976 року в Хмельницькому) — видатна українська культурна критикиня, журналістка, кураторка, перекладачка та громадська діячка. Вона є важливою фігурою в сучасному українському мистецтві та культурі, відома своєю роботою, що фокусується на культурі як чиннику соціальних трансформацій.

Освіта

Катерина Ботанова здобула ступінь магістра культурології в Національному університеті "Києво-Могилянська академія".

Професійна діяльність

Професійний шлях Катерини Ботанової є багатогранним і охоплює різні аспекти культурного життя України та Європи:

• 1998–2001: Менеджерка культурних програм у Міжнародному фонді "Відродження".
• 2009–2015: Директорка Фундації "Центр Сучасного Мистецтва" у Києві.
• 2010–2015: Засновниця та головна редакторка онлайн-видання про сучасну культуру Korydor. Це видання стало першим українським медіа, що отримало підтримку через краудфандингову платформу "Спільнокошт".
• 2015–2016: Створила і була головною редакторкою сторінки "Культура" на платформі "Українська Правда.Життя".
• З 2014 року: Співкураторка та редакторка видань міждисциплінарного культурного фестивалю CULTURESCAPES у Швейцарії.

Також, з 2008 по 2017 рік, вона працювала тренеркою і консультанткою програми "Культура" для Східного Партнерства ЄС, де займалася аналізом культурних політик, розвитком культурних індустрій та журналістики. У 2014–2016 роках брала активну участь у роботі Платформи стратегічних ініціатив "Культура-2025", що розробляла довгострокову культурну стратегію для України.

Публіцистика та переклади

Катерина Ботанова є авторкою численних публікацій у провідних українських та міжнародних виданнях, таких як "Українська правда", "LB.ua", "Критика", "НВ", "Дзеркало тижня", "openDemocracy", "Eurozine", "Neue Zürcher Zeitung" та інших.

Вона також є співперекладачкою важливих наукових праць:

• Едвард Саїд. "Культура та імперіалізм" (Київ, "Критика", 2008).
• Віталій Чернецький. "Картографуючи посткомуністичні культури" (Київ, "Критика", 2013).

Громадська позиція та членство

Катерина Ботанова є членкинею Українського ПЕН. У червні 2018 року вона підтримала відкритий лист діячів культури із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого в Росії українського режисера Олега Сенцова та інших політв'язнів. Вона також є членкинею Європейського культурного парламенту.

За версією "Art Ukraine", у 2011 році Катерина Ботанова увійшла до сотні найвпливовіших осіб у сучасному українському мистецтві.

Українська етносоціолог, фольклорист, етнограф, культуролог, перекладач з європейських мов.

Кандидат історичних наук, доцент.